Кінг-кліп під вершковим соусом — ніжна риба з ресторанним смаком вдома

Знаєте, буває таке: бачиш у магазині дивну назву — «кінг кліп» — і проходиш повз. Виглядає як щось екзотичне, морське, можливо, складне. А потім одного разу ризикуєш, готуєш… і обличчя чоловіка виражає щастя. І ти розумієш: ось воно. Знайшла.

Так сталося і в мене. І зараз я розкажу вам про цю рибу все, що знаю сама. Без кулінарних підвищень, просто як подруга подрузі.

Так що ж це за «король» такий?

Насправді, все дуже прозаїчно. Кінг-кліп — це не якийсь один вид риби. Це ціла родина морських риб, Lampridae. Але в магазинах під назвою «кінг кліп» або «риба-ремінець» нам найчастіше продають саме сріблястого вменія (Lepidopus caudatus).

Як пише Вікіпедія, вона мешкає в помірних водах різних океанів. Виглядає справді незвично — довга, сплюснута, зі сріблястою лускою. Нагадує ремінець. Звідси й друга назва.

Але ось головний секрет, який мене приголомшив: за біологічною класифікацією, вменія — родич… оселедця! Ну хто б міг подумати?

Чому саме вона? Чесна відповідь

Якщо чесно, я не люблю рибу з тисячею дрібних кісточок. І з сильно вираженим «рибним» запахом. Мені подобається ніжне, сите, щоб тануло у роті. І ось кінг-кліп — це саме та історія.

М’ясо біле, дуже ніжне і майже не жирне. Воно не розвалюється на шматки, коли ти його готуєш, а тримає форму.
Кісточки? Майже немає. Тільки хребет. Це рай для мами, яка годує дитину. І для мене, бо я не хочу ввечері, після роботи, розбиратися з кістками.
Смак нейтральний, дуже витончений. Він не перебиває соуси, а навпаки — прекрасно з ними поєднується.

Але є один нюанс, який варто знати

Часто її продають замороженими тушками. І іноді під шкірою може бути тонкий шар темного м’яса. Воно сильніше пахне. Я його просто зіскрібаю ложкою або ножем — і все. Проблема вирішена. Не лякайтеся цього.

Мій перевірений спосіб: кінг-кліп під вершковим соусом

Це не рецепт у класичному розумінні. Це алгоритм дій для втомленої, але люблячої жінки. Все просто і швидко.

Розморозьте рибу природним шляхом у холодильнику. Не в мікрохвильовці, бо вона стане водянистою.
Підготуйте: поріжте на порційні шматки, посоліть, поперчіть з обох сторін. Обваляйте в борошні — це дасть ту саму ніжну шкурку.
Обсмажте на добре розігрітій сковороді з олією до золотистої скоринки з кожного боку. Не довго! Буквально 2-3 хвилини. Потім вийміть рибу на тарілку.

А тепер — магія соусу.

Вершковий соус: основа основ

На тій же сковороді, де смажилася риба, у жир, що залишився, кидаєте дрібно нарізану цибулю (або пучок зеленої). Трохи пасеруєте.

Потім — найважливіше. Вливаєте вершки (20-30%, щоб загуслі). Я іноді додаю ложку сметани для кислинки. Додаєте трошки сушеного часнику, можна дрібку мускатного горіха. Не кип’ятите довго, просто прогрійте, поки не почне трошки густішати.

Повертаєте рибу в соус, злегка перемішуєте, щоб кожен шматочок покрився. І вимикаєте. Даєте постояти 5 хвилин. Вся сімья вже зійшла з розуму від запаху.

Готово. Це займає 20 хвилин. Серйозно.

З чим це їсти? Та з чим завгодно!

У нас це зазвичай:

Звичайна відварна гречка. Вона як губка вбирає цей божественний соус.
Пюре. Класика, яка ніколи не підводить.
Просто з хрустким хлібом, щоб вимочити всю тарілку.

А шкода, що я так довго йшла до цієї риби. Але тепер вона — наш рятівник у дні, коли немає сил, а хочеться чогось особливого.

Спробуйте. І розкажете.

Якщо моя історія виявилася вам корисною — поділіться нею з подругою, яка теж в пошуках простої і смачної риби. Хай і її вечір стане трошки затишнішим.