Найкращі французькі комедії – попри тотальну домінацію Голлівуду у світі сучасного кіно, навряд чи є глядачі, які не знайомі з французьким кінематографом. Великі імена акторів (Делон, Бельмондо, Денєв, Бардо), режисерів (Годар, Лелуш, Гондрі, Каракс, Озон, Ное), знакові фільми різних епох. Французька нова хвиля, експериментальні формати та класичні драми — протягом 20 століття і вже у новому столітті Франції є що запропонувати індустрії.
Одним із найвідоміших напрямків французького кіно при цьому залишаються комедії. Часто протиставляються все тому голлівудському стилю як менш примітивні, тонші й душевні, вони знайомі глядачеві ще з 50-х років минулого століття, при цьому кожне нове десятиліття додає нових героїв. Ми постаралися згадати п’ятдесят найкращих комедій за весь час існування французького кінематографа, а це означає, що у списку буде багато Луї де Фюнеса, Бурвіля та П’єра Рішара. Але це не означає, що до нього не потраплять Венсан Кассель, Дані Бун, Маріон Котіяр та інші сучасники. Ми підібрали й класичні, і зовсім свіжі стрічки, різних напрямків та піджанрів у широкому жанрі комедії.
Відмінними рисами французьких комедій справді є душевність і легкість, недарма багато хто з них це сміх крізь сльози. Але не варто переоцінювати напрямок: багато, у тому числі й найулюбленіші класичні стрічки, не гидують найпростішими жартами, які часом з часом виглядають швидше безглуздо, ніж смішно. Це життя, смішити публіку важко, і тим паче цінні ті зразки, яким вдається це робити багато років.
Отже, infoportal.in.ua представляє 50 найкращих французьких комедій в історії.
Бобро поржалувати (Bienvenue chez les Ch’tis) 2008
Яскравий приклад комедії, яка не претендує на щось більше, ніж просто розсмішити глядача — чудово з цим справляється. Житель півдня замість бажаного призначення отримує місце на півночі Франції і вирушає туди як на каторгу. Стереотипи тиснуть над сприйняттям нової реальності, а тому він та всі його рідні та близькі думають, що він потрапить у холодне місце з ненормальними місцевими. Але поступово він починає розуміти, що вся різниця між жителів півдня і сіверянами — це кумедна мова, якою розмовляють місцеві, а в іншому це такі ж люди, як і всі, зі своїми проблемами й потребами. Легка весела комедія — те, що потрібно, щоб розслабитись на півтори години та чудово посміятися.
Вечеря з недоумком (Le dîner de cons) 1998
Екранізація однойменної п’єси про те, що не варто кликати хвацько і бути надмірною. Компанія друзів аристократів влаштовує вечері, на які кожен має привести ідіота. Той, чий придурок найзірковіший, найнеймовірніший, отримує приз. І ось головний герой напередодні зустрічає саме такого казкового ідіота. Він радісно тягне його з собою на вечерю, передчуваючи перемогу, але в процесі вечері придурок повністю руйнує його життя всього за кілька годин спілкування.
Звільнені! (En liberté!) 2018
Гарантуємо, що такої комедії ви ще не бачили. Тут експериментують і з формою, і з сюжетом, і комедійними прийомами. Щобільше, спочатку це швидше драма. Але немає сенсу заперечувати, що періодично не реготати над тим, що відбувається, просто неможливо. Фільму десь може не вистачати логічних ув’язок по сюжетній лінії, але нестандартного, непобитого гумору тут вистачає.
Молода співробітниця поліції (Адель Енель) розкриває брудні секрети свого покійного чоловіка. Виявляється, інспектор поліції був нечистий на руку і через нього невинний потрапив до в’язниці на кілька років. Головна героїня вирішує загладити провину чоловіка перед постраждалим, що призводить до низки неймовірних подій. В одній із головних ролей також Одрі Тоту. Фільм може також проходити під назвою “Ніжна рука закону”.
Цей незручний момент (Un moment d’égarement) 2015
Дорослі батьки зі своїми майже вже дорослими дочками вирушають на відпочинок. Між персонажем Венсана Касселя й подругою його дочки щось виникає і як наслідок, короткий зв’язок, про який чоловік, зрозуміло, шкодує майже відразу. Але від юної дівчини тепер не врятуєшся, а її батько починає підозрювати, що у дочки хтось є, і цей хтось — дорослий подонок, який знечестив його дороге чадо.
Невдачливі (La Chèvre) 1981
Умовна трилогія від режисера Франсіса Вебера (три фільми з центральним дуетом П’єра Рішара та Жерара Депардьє — «Невезучі», «Папаші», «Втікачи») стартує з історії про зникнення доньки президента великої компанії. Зневірившись знайти її за допомогою стандартних методів, батько погоджується на план, що здається безглуздим: пустити по слідах такого ж невдахи, як вона сама. Маючи схожий психотип, він потраплятиме в аналогічні ситуації у тих місцях і поступово виведе найнятого приватного детектива з її слід. Детектива грає Депардьє, а невдаху, ясна річ, Рішар. Ідеальна гра на контрасті образів стала настільки вдалою, що фільм став хітом прокату, а Голлівуд зняв ремейк (дуже тямущий, оскільки в аналогічних ролях були зайняті Денні Гловер та Мартін Шорт).
Батьки (Les Compères) 1983
Нова історія контрастного дуету крутиться навколо пошуку сина, що втік з дому, їхньої подруги, з якою обоє зустрічалися в молодості. Щоб залучити чоловіків до пошуку, вона каже кожному з них окремо, що саме після цих зустрічей син і народився. І тепер на пошуки «сина» кидається одразу двоє тат, сподіваючись знайти його через стільки років…
Втікачі (Les Fugitifs) 1986
Досвідчений грабіжник банків (Депардьє) виходить з в’язниці. Він зав’язав із минулими справами, оскільки не хоче повертатися за ґрати. Він іде в банк, щоб відкрити рахунок, але в цей момент туди залітає реальний грабіжник — простак, що зневірився, без роботи (Рішар). Йому потрібні гроші, щоб забезпечити життя доньки, і він перепробував усі доступні способи, а тому тепер пішов на екстремальний. Поліція приїжджає до банку, і грабіжник бере колишнього карного злочинця в заручники. Однак для комісара поліції все виглядає рівно навпаки: рецидивіст, який вийшов на волю, взяв у заручники невинного громадянина. І тепер для того, щоб розв’язувати спільні проблеми, цим двом доводиться потоваришувати.
Пригоди рабина Якова (Les Aventures De Rabbi Jacob) 1973
Тут одразу два класики — режисер Жерар Урі («Велика прогулянка», «Разиня», «Укол парасолькою») та чарівна комік-епоха Луї де Фюнес. Переконаний католик-консерватор не приймає нічого поза його «нормального світу», але коли доля притискає, йому та його випадковому товаришу по нещастю доводиться видавати себе за рабинів, щоб тікати. У цей час із Нью-Йорка до Франції летить пара реальних рабинів, і на них внаслідок плутанини валитися гнів поліції.
Сцену танцю у виконанні де Фюнеса можна переглядати нескінченно. Комедія положень у її кращому прояві, а головне – нескінченно позитивна.
Астерікс і Обелікс проти Цезаря (Astérix et Obélix contre César) 1999
Екранізація французьких коміксів про двох галльських героїв та їх протистояння з військами Риму вийшла на диво вдалою (здавалося, що анімаційний формат цієї історії не переплюнути). Депардьє – дуже точне влучення в героя Обелікса, який у дитинстві впав у чарівний напій, що дає над силу. Крістіан Клав’є в комедії з 70-х, але роль Астерікса, мабуть, досі найвідоміша в його фільмографії. Також у ролях зайняті Готфрід Йон, Роберто Беніньї та Летиція Каста.
Фільм зібрав понад 100 мільйонів доларів — більш ніж серйозна сума для того часу, особливо якщо говорити про французьке кіно, а тому сіквел був неминучим (тим більше основа у вигляді коміксів вже давно була в наявності).
Астерікс та Обелікс: Місія «Клеопатра» (Asterix & Obélix: Mission Cleopâtre) 2002
Сіквел посилили розкішною Монікою Беллуччі в ролі Клеопатри, і в результаті другий фільм вийшов, мабуть, навіть сильнішим за перший (щодо зборів, то немає сумнівів — вони виросли). Але це зіграло злий жарт із продюсерами франшизи. Вони повірили в її успішність за умовчанням і перестали вкладатись у сценарій. «Астерікс на Олімпійських іграх» (куди залучили самого Альона Делона) та «Астерікс та Обелікс у Британії» помітно просіли як за відгуками та оцінками, так і за касою — останній зібрав у прокаті менше, ніж на нього витратили.
Однак у 2022 році на нас (можливо) чекає продовження – «Астерікс і Обелікс: Шовковий шлях». У ролях Астерікса та Обелікса зайняті Гійом Кане та Жіль Лелуш відповідно (вперше Обелікса зіграє не Жерар Депардьє), а крім цього у фільмі беруть участь Маріон Котійяр, Венсан Кассель та П’єр Рішар. З такою серйозною командою є шанси на повторення колишнього успіху.
Високий блондин у чорному черевику (Le Grand Blond avec une chaussure noire) 1972
Що якщо тебе вважають за шпигуна? І не обивателі, а секретні служби? Можливо, твоє життя перетвориться на непросте випробування, особливо якщо ти з життя недотепа. Але якщо такого персонажа грає П’єр Рішар, то виходить дуже кумедна комедія. Після успіху першого фільму було знято “Повернення високого блондина” (Le retour du grand blond), яке вийшло 1974 року. А Голлівуд традиційно зняв ремейк, і щоб ніхто не здогадався, назвав його «Людина в одному червоному черевику». Вийшло, в цілому, непогано, адже в головній ролі був зайнятий Том Хенкс, а крім нього в картині також брали участь Джеймс Белуші та Керрі Фішер, але якихось нових горизонтів фільм не відкривл.
Таксі (Taxi) 1998
Поява «Таксі» в 1998 році справила ефект бомби, що розірвалася. Це було нове слово у французькій комедії (та й не лише у французькій). Схрещення екшну та комедії саме по собі не нове, але перегони були зняті настільки соковито і з такою любов’ю, що відірватися від перегляду було зовсім неможливо. Франшиза сьогодні налічує п’ять фільмів, причому це рідкісний випадок, коли їх все можна дивитися, нехай до четвертої та п’ятої частини якість все-таки поступово просідає.
У Фредеріка Діфенталя (поліцейський Емільєн), Бернара Фарсі (комісар Жібер) та Емми Сьоберг (Петра, кохана Емільєна) нічого видатного після «Таксі» в кар’єрі вже не було (Сьоберг у принципі не знімалася в кіно і веде програми шведською, а у виконавця головної ролі Самі Насері була така кількість проблем із законом, включаючи відсиджування, примусові лікування та спроби самогубства в камері, що дивно, як він у принципі примудряється продовжувати свою кінокар’єру. Натомість у Маріон Котійяр, яка зіграла дівчину головного героя (перша помітна її роль у великому кіно), кар’єра склалася найкращим чином — безліч ролей у найкращих режисерів світу та значну кількість нагород (Сезар, Золотий глобус, BAFTA і навіть Оскар, а також Маріон ще й кавалер ордена Почесного легіону).
Закохайся в мене, якщо насмілишся (Jeux d’enfants) 2003
Дитяча гра в «слабко» може призвести до серйозної травматичної історії життя. Те, що починалося як просте випробування витримки, поступово стало дуже важливим питанням для пари, знайомої з дитинства. Герої Гійома Кане та Маріон Котійяр виводять один одного безглуздими завданнями, не зупиняючись ні перед чим: весілля, стосунки, здоров’я, долі інших людей. Все це надто дрібно проти їхньою грою. Або вони просто бояться бути достатньо дорослими й зізнатися один одному в почутті, що давно виникло?
Іграшка (Le Jouet) 1976
Режисерський дебют Франсіса Вебера та одна з найкращих ролей П’єра Рішара. Журналіст після періоду безробіття нарешті влаштувався у видання і йому дали завдання написати про магазин іграшок, власником якого є господар цього видання. У магазині син цього мільйонера обирає як іграшку самого героя Рішара, і хоча останній протестує, його все ж таки вдається умовити зіграти в цю гру за винагороду. Тепер він живе в будинку разом із хлопчиком — і поступово вони починають наближатися. З’ясовується, що син багатого батька не має друзів, він самотній і ніякої підтримки від батька не отримує. Колишня «іграшка» стає його найкращим другом і перевертає його сприйняття життя та ставлення до людей.
Невиправний (L’ Incorrigible) 1975
Герой Бельмондо виходить із в’язниці і миттєво береться за старе. Він береться одразу за кілька справ одночасно – і його не зупинити. Його натиску і шарму ніхто не може чинити опір, а він штурмує все нові висоти для того, щоб здійснити мрію свого товариша: побудувати греблю, яка припинить обмілення навколо замку Мон Сан-Мішель. Для такого будівництва потрібна шалена кількість грошей, і у друзів виникає ризиковий план як зірвати великий куш.
Фантомас (Fantômas) 1964
Трилогія про Фантомаса з Жаном Маре та Луї де Фюнесом стала найбільш популярною в масовій культурі версією пригод цього антигероя. Спочатку серія книг про Фантомаса і багато кіно- і телепостановок мати скоріше детективний характер, який десь перетинається з трилером за жанром. У версії режисера Андре Юнебеля детектив і трилер, безперечно, присутній, але на другому плані. А те, що полонило серця глядачів у Франції і по всьому світу — комедія, яка потішалася не лише над образом поліцейського, а й над франшизою про агента 007. Саме поєднання пригодницького та комедійного жанрів за екшн «відповідав» Жан Маре, а за комедійну складову де Фюнес стало запорукою успіху.
Постановка від Юнебеля стала вже п’ятою за рахунком спробою екранізації серії романів про Фантомаса — і небувалий комерційний успіх не тільки зробив неминучим сіквел, але й змусив продюсерів думати про значно більшу кількість фільмів, ніж у результаті вийшло (за різною інформацією передбачалося не менше десяти картин).
Фантомас розбушувався (Fantômas se déchaîne) 1965
Збори, аудиторія та інтерес до франшизи, зрозуміло, з кожним новим фільмом ставали меншими, але дуже незначними. Сценаристи, режисер та актори працювали в поті чола, вигадуючи все нові способи заінтригувати та розсмішити публіку. «Третя рука» Луї де Фюнеса не давала спокою не лише пацанам у дворі, а й багатьом працівникам індустрії, які знімали кримінальні та розважальні стрічки, натхненні картинами Юнебеля.
Фантомас проти Скотланд-Ярду (Fantômas contre Scotland Yard) 1967
Продюсерам удалось не розгубити акторський склад, що полюбився глядачеві, а тому формула безвідмовно працювала щоразу, коли нова частина виходила на екрани. Хто знає, можливо, якби в 60-х не зупинилися на трилогії, то ми отримали б нескінченну франшизу, подібну до бондіани.
Фанфан Тюльпан (Fanfan La Tulipe) 1952
Так, зараз цей фільм дивитися практично неможливо, з урахуванням того, наскільки він дитячий, наївний та прямолінійний. Але якщо вам хочеться повністю абстрагуватися від повсякденних проблем та повернутися у світ позитивного кіно з дитинства, то це один із найкращих варіантів. Виною тому, в першу чергу, Жерар Філіп, який обеззброює свою харизму та енергію. Джина Лоллобріджида виступає взірцем краси на великому екрані, а нехитрі жарти хай і не дуже веселять, але допомагають розслабитися і не думати ні про що погане.
Оскар (Oscar) 1967
До великого бізнесмена (Луї де Фюнес) приходить його співробітник і просить підняти платню з 2 до 6 тисяч франків. Таке значне підвищення він аргументує необхідністю одружитися з нареченою, яка звикла до багатого життя. Він шантажує та притискає свого боса, але коли той уже готовий погодитись, з’ясовується, що на цьому новини не закінчуються: ця наречена — його дочка…
1991 року в Голлівуді зняли ремейк (хоча коректніше це називати новою постановкою п’єси Клода Маньє, за якою знято і французький фільм), де роль Луї де Фюнеса виконав актор, якого найменше очікували побачити на такій позиції — Сільвестр Сталлоне. На честь Слая, вийшло дуже непогано (а крім нього в картині також були зайняті Орнелла Муті, Маріса Томей та Кірк Дуглас).
Чудовий (Le Magnifique) 1973
Жан-Поль Бельмондо вдало працював у будь-якому жанрі — і драми, і кримінального кіно, і комедії. Широка аудиторія його запам’ятала швидше за двома останніми жанрами, хоча первинну популярність актор отримав після зйомок у фільмах Жан-Люка Годара. Але ми не вважаємо, що значущість актора досягається лише роботою в «серйозному» кіно — як уже багато разів наголошувалося, смішити людей набагато складніше, і якщо це добре виходить, то це не менш грандіозне досягнення, ніж викликати співпереживання драмі на екрані.
У «Чудовому» Бельмондо водночас грає дві ролі: письменника-невдаху, що погряз у боргах, попри популярність його книг, і героя власних творів, суперагента Боба Сен-Клера (очевидну пряму пародію на Джеймса Бонда та всіх аналогічних образів шпигунів топкласу). У вигляді Сен-Клера письменник здатний завоювати будь-яку жінку і перемогти будь-якого негідника, але коли він повертається в реальність, то не може навіть заговорити з жінками, яка йому сподобалася. Хто врешті-решт переможе?
Амелі (Le Fabuleux destin d’Amélie Poulain) 2001
Нестандартне кіно — і нестандартна комедія, яка яскраво увірвалася у світ 2000-х, миттєво звівши Одрі Тоту у статус зірки та підтвердивши статус Жан-П’єра Жене як одного з найтривіальніших розумів французького кіно. Дівчина Амелі живе маленькими радощами, на кшталт кидання камінчиків по воді «жабкою», але одного разу все змінюється: спробувавши проникнути в життя іншої людини й повернути їй спогади дитинства, вона настільки вразила результату, що почала робити це постійно. А значить, скоро хтось проникне і в життя самої Амелі.
1+1 (Недоторканні) (Intouchables) 2011
Один із найулюбленіших фільмів глядачів, який неминуче викликає добру і навіть трохи щемливу асоціацію. За реальною історією двох друзів, які максимально далекі один від одного з психотипу та способу життя. Бідний темношкірий хлопець (Омар Сі) волею нагоди потрапляє на роботу до багатія, паралізованого по шию (Франсуа Клюзе). Спочатку вони практично ненавидять один одного, і хлопець продовжує прислуговувати знерухомленому босу лише через гроші. Але поступово лід між двома чоловіками тане, і вони стають куди ближче один до одного, ніж друзі дитинства чи родичі.
Ліворуч від ліфта (À gauche en sortant de l’ascenseur) 1988
Легка і дуже винахідлива комедія положень про ревнивого чоловіка, його прекрасного коханого, випадкового перехожого, який волею випадку виявився втягнутим у розбирання цієї пари, і про те, який вир подій може організувати двері, що випадково зачинилися. У ролях П’єр Рішар, Еммануель Беар, Рішар Боренже та Фанні Коттансон.
Велика прогулянка (La Grande Vadrouille) 1966
Британські льотчики збиті над окупованою Францією. Навколо нацисти — здається, що не врятуватися. На допомогу їм приходять місцеві жителі. І хоча двоє з них поводяться як абсолютні недотепи — у їхніх ролях, зрозуміло, Бурвіль та Луї де Фюнес — саме вони й роблять максимальний внесок у те, щоб вони залишилися на волі. Одна з найвідоміших французьких комедій, водночас наївна, проста, але дуже позитивна та душевна.
Веселий Великдень (Joyeuses Paques) 1984
Досвідчений ловелас щоразу зраджує дружині. Але скільки мотузочці не витися… Одного разу, полюючи за черговою молодою супутницею (Софі Марсо), персонаж Бельмондо потрапляє до вкрай небажаної ситуації: коли він приводить її до себе додому, раптово повертається його дружина. Щоб якось урятувати становище, він видає дівчину за свою дочку. Дружина переймається симпатією до неї й наполягає на тому, щоб вона залишилася в них погостювати. І тепер на чоловіка чекає веселенький Великдень…
Розіня (Le Corniaud) 1965
І знову дует Бурвіля та Луї де Фюнеса. Комівояжер вирушає у відпустку на своєму скромному авто. У нього врізається бізнесмен на Роллс-Ройсі, розвалюючи машину героя Бурвіля. Щоб залагодити цю неприємну подію, він пропонує проїхати з Неаполя до Бордо на його дорогому новому Кадилак. Бідолаха погоджується, не знаючи, що автомобіль напханий контрабандою, і його просто використовують. Але чи вдасться спритному шахраю здійснити свій план?
Прибульці (Les Visiteurs) 1993
Граф та його слуга (Жан Рено та Крістіан Клав’є) повинні вирушити у минуле на кілька днів, щоб виправити серйозну помилку. Але через помилку чарівника вони переносяться з XII століття до XX століття. Можна тільки уявити собі, які пригоди на них тепер чекають.
Фільм зібрав таку серйозну касу, що пізніше вийшли два його продовження, але як часто буває, вони виявилися значно слабшими за оригінальний фільм.
Втеча (La Carapate) 1978
Адвокат (Рішар) приходить до несправедливо засудженого на смерть клієнта (Віктор Лану), щоб повідомити йому, що апеляція відхилена. Але він має намір подавати прохання особисто президентові Франції Шарлю де Голлю, щоб здобути помилування — і цю зустріч вже призначено. У цей момент у в’язниці починається бунт, і ув’язнений біжить, скориставшись посвідченням адвоката. Герой Рішара намагається відмовити клієнта від втечі, оскільки за це світить вже справедливий термін, але той невблаганний. І тепер вони обидва бігають, оскільки адвоката підозрюють у співучасті…
Великі канікули (Les Grandes Vacances) 1967
Директор престижної школи (Луї де Фюнес) відправляє свого сина, що проштрафився, в Англію, щоб він підтягнув свою англійську (адже саме цей іспит він і провалив). Натомість у його сім’ю друг відправляє свою дочку з тією ж метою — щоб вона попрактикувалася французькою мовою з носіями. Але син директора не збирається їхати до Англії, він відправляє туди свого друга, а сам із донькою приятеля батька вирушає з компанією у прогулянку на яхті.
Артист (The Artist) 2011
Сучасний фільм, який не лише знятий чорно-білим, а й повністю в стилі німого кіно. Оскари за найкращу чоловічу роль (Жан Дюжарден), найкращу музику та найкращий фільм (нехай після цього було чимало дискусій про те, що ця статуетка була отримана незаслужено). Зворушлива історія зірки німого кіно, яке не може знайти себе в професії на зорі звукової ери, викликає у глядача і сміх, і сльози, а найголовніше — співчуття та співпереживання. Режисер Мішель Хазанавічус працював до цього з Дюжарденом над комедійними фільмами про агента 117 (ви розумієте, які фільми стали основою для цих пародій), а тепер зміг втілити в життя і більш авантюрний задум.
Дублер (La Doublure) 2006
Гад Елмале, Даніель Отей, Аліс Тальоні, Крістін Скотт Томас, Рішар Беррі та Віржіні Ледуайен у легкій і трохи повчальній комедії про те, як спроба обдурити дружину до хорошого не доводить. Коли чоловік потрапляє на знімок папараці зі своєю коханкою, йому доводиться викручуватися і вигадувати історію про паркувальника, який опинився в цей момент поряд. Але що далі, то складніше жити з обманом.
8 жінок (Huit femmes) 2002
Це водночас і детектив, і мюзикл, і комедія. А ще це фільм, де на екрані вісім прекрасних жінок та жодного чоловіка. Точніше, один був — але він загадково загинув, і тепер дамам треба зрозуміти, хто винен у його вбивстві. Ситуація ускладнюється тим, що вийти за межі двору неможливо випав сніг, а телефонний провід перерізаний.
Крильце або ніжка (L’Aile Ou La Cuisse) 1976
Визнаний ресторанний критик (Луї де Фюнес) вважає своїм головним завданням захист традиційної французької кухні, вишуканої та піднесеної. Своїм головним ворогом з недавніх пір він бачить власника мережі фастфутдів, який репутацію цієї кухні паплюжить. Дозріває план: зібрати компромат на ділок мережевого бізнесу і викрити його на телешоу, куди він погодився прийти. У здійсненні плану має допомогти син, якого критик бачить своїм наступником, але той має свої плани на життя — його цікавить кар’єра в цирку…
Відкрийте, поліція! (Les Ripoux) 1984
Може також називатися “Мій новий напарник” або “Продажні”. Досвідченому інспектору дають у напарники новачка. Він починає навчати його трюкам, за допомогою яких можна заробити, але при цьому не уславитися корумпованим копом. При цьому інспектор гарний у своєму ремеслі — він ловить злочинців та охоплює професійне чуття. Його поважають колеги і жителі району, але при цьому він встигає зібрати з усіх винагороду, не завдаючи шкоди репутації. Спочатку його молодому колезі важко вдатися в суть того, що відбувається, але незабаром він виявляється настільки спритним, що може перевершити свого вчителя.
У головних ролях Філіпп Нуаре і Тьєррі Лермітт. На хвилі успіху фільму було знято два продовження, але такої ж сили вони не мали.
Непотоплювані (Le Grand Bain) 2018
Група вже не наймолодших чоловіків перебуває в похмурому стані: хтось у депресії, хтось втратив роботу, хтось просто втомився від рутини та побутової. Єдиним безплатним місцем для збору несподівано став басейн, де забезпечується з бюджету секція чоловічого синхронного плавання. Але для того, щоб гроші виділялися, для звітності потрібні результати змагань. І ось, новоспечені атлети вже готуються до чемпіонату світу з цього нетипового і абсолютно не брутального виду спорту.
У головних ролях Матьє Амальрік та Гійом Кані.
Серцеїд (L’arnacoeur) 2010
Головний герой (Ромен Дюріс) займається непростим бізнесом: він розбиває пари на замовлення. При цьому він та його помічники суворо дотримуються власного кодексу: розбивати лише нещасні пари, не чіпати тих, хто має гармонію у відносинах та перспективи щасливий спільного життя. Нове замовлення передбачає атаку саме такої пари. У дочки багатого замовника (Ванесса Параді) ідеальний збіг із майбутнім нареченим. Але з іншого боку, головний герой має проблеми з боргами. до того ж він починає відчувати почуття до своєї жертви. Чим така напружена ситуація може закінчитися?
Агент 117: Місія в Ріо (OSS 117: Rio ne répond plus) 2010
Другий фільм трилогії про агента 117 (попри те, що це очевидна паролія на Бонда, ці фільми поставлені не на основі саги про 007, а за літературним джерелом Жана Брюса) вийшов найсильнішим у серії. Жан Дюжарден чудовий у цій іронічній стрічці про недошпигуна, який закоханий у себе і свої кумедні жарти. Перший фільм серії («Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо») розповідав про політичні інтриги у верхах єгипетської влади, а прикінцева частина пригод недоБонду («Агент 117: З Африки з любов’ю») про місію у вигаданій африканській країні (прем’єра відбулася фестивалі, а у широкий прокат фільм виходить у листопаді).
Укол парасолькою (Le Coup Du Parapluie) 1980
Персонажу П’єра Рішара не вперше сприймають як серйозну фігуру. У «Високому блондині в чорному черевику», про який ми розповідали вище, звичайний скрипаль справив враження шпигуна, а в «Уколі парасолькою» актор-невдаха, який відчайдушно шукає роботу, був прийнятий мафією за кілера. Йому видають аванс і відправляють на завдання.
Ресторан пана Септіма (Le Grand Restaurant) 1966
Луї де Фюнес грає успішного ресторатора, чиї престижні заклади приймають гостей найвищого рангу. Однак одного з гостей президента південної країни викрадають у його ресторані. І тепер, щоб уникнути міжнародного скандалу, поліція змушена розіграти викрадення високого чину для того, щоб виманити справжніх викрадачів.
На фото вище його син, Олів’є де Фюнес, який у юному віці зіграв із батьком у шести картинах у невеликих ролях, і попри бажання батька, залишив кар’єру актора, щоб стати пілотом цивільної авіації (і пропрацював на цій позиції все життя до виходу пенсію).
Зануда (L’emmerdeur) 1973
Професійний холоднокровний кілер (Ліно Вентура) прибуває до Парижа, щоб усунути важливого свідка. Йому підготовлено номер навпроти палацу правосуддя та снайперську гвинтівку. Але в сусідньому номері мешкає невротик, у якого напередодні пішла дружина. Після істеричної розмови з нею, вона вирішує повіситися на трубі у ванній, але вона не витримує і лопається, привертаючи увагу коридорного. Кіллер намагається вмовити останнього не викликати поліцію, і в результаті в нескінченній розмові з гіперактивним самогубцем-невдахою змушений здатися та зателефонувати його дружині. Замість дружини слухавку бере психіатр, до якого вона пішла, і ця розмова різко змінює перебіг подій.
Місіонер (Le missionnaire) 2009
На вимогу брата-священика, він надягає рясу і вирушає в богом забуте містечко. Його брат у цей час, навпаки, пускається на всі тяжкі. Ряса мала послужити лише короткочасним прикриттям, проте цинічному громилу вдається бути кращим священник, ніж багатьом реальним служителям церкви, а тому мешканці міста прикипають душею до нового настоятеля…
Мільйон років до нашої ери 2004
Ця комедія отримала безліч негативних відгуків, але чи це не одне з призначень жанру — викликати реакції, нехай і гострі, щоб обговорити якісь наболілі речі. Первісне плем’я Густоволосих живе без турбот, а їхні сусіди Грязноволосі намагаються заволодіти секретом шампуню, навіть засилають шпигунку, щоб вона викрала його формулу. У племені Густоволосих відбувається вбивство — і тепер первісна поліція береться за розслідування.
Я боязкий, але я лікуюсь (Je Suis Timide Mais Je Me Soigne) 1978
П’єр Рішар в образі сором’язливого хлопця типове для актора амплуа. У нього не виходить познайомитися з дівчиною, яка йому подобається, і він постійно слідує за нею. Він навіть видає себе за мільйонера, щоб зробити задумане, але поступово ситуація обертається несподіваним чином… Рішар у цьому фільмі також виступив режисером.
Васабі (Wasabi) 2001
Хороший детектив поліції (Жан Рено) застосовує жорсткі нестандартні методи затримання, через що його одного разу усувають від справ та відправляють у примусову відпустку. З Японії приходить новина, що його давнє кохання, співробітниця спецслужби, померло. Детектив вирушає до Японії й з’ясовує, що в його колишньої коханої є доросла дочка.
Плейбой під прикриттям (Nicky Larson et le Parfum de Cupidon) 2019
Весела комедія про суперагента наших днів — приватного детектива, який береться за найскладніші справи. Він сильний у всьому, і у стеженні, і у стрільбі, і в рукопашному бою. Але він має одну проблему — він схиблений на жінок. І ось йому доручають зберегти «духи Купідона» — аромат, який виступає найсильнішим афродизіаком.
Помінятися місцями (Mon inconnue) 2019
Відомий письменник щасливий у шлюбі зі своєю дружиною, яка колись закинула перспективну кар’єру піаністки. Якось увечері подружжя серйозно посварилося, і коли ранком головний герой прокинувся, то виявив, що опинився в якомусь паралельному світі. Він нікому не відомий, не одружений (та й взагалі, він бабець), а його дружина не знає. Вона успішна піаністка і готується до весілля із впливовим продюсером. Тоді експисьменник вирішує наново познайомитися з нею та розпочати стосунки…
Митниця дає добро (Rien à déclarer) 2010
Дані Бун виступив сценаристом, режисером та виконавцем однієї з головних ролей. Сварки між бельгійськими та французькими митниками сходять нанівець, коли у них з’являється загальний противник, місцевий наркодилер. Але до цього моменту ще треба дійти. А поки що квазіпатріот, бельгієць-митник, який ненавидить «жабників», знаходить будь-який привід, щоб причепитися до французів на кордоні. Через нього стоять кілометрові затори, але здаватися він не має наміру, з жахом чекаючи на ухвалення Шенгенської угоди, яка відкриє в його країну дорогу цим французьким варварам…
Прикинься моїм хлопцем (20 ans d’écart) 2013
Віржині Ефіра грає редакторку модного молодіжного журналу. Але її босу не подобається її стриманість та стабільність. Молодій аудиторії потрібні динаміка та провокація. А тому коли поширюються чутки про її роман з молодим хлопцем (П’єр Ніні за сюжетом на двадцять років молодше героїні), бос тріумфує. Попри те, що чутки взялися буквально з нізвідки, редакторка розуміє, що вони сприяють її кар’єрі, а тому просить хлопця допомогти їй із цим обманом. Але поступово розуміє, що він насправді закоханий у неї.
Новий завіт (Le Tout Nouveau Testament) 2015
Завершуємо наш огляд бельгійсько-французькою комедією про нестандартний погляд на бога та його діяльність. Виявляється, бог існує і живе у Брюсселі. Однак він злісний самодур, який тиранить дружину і постійно кричить на свою маленьку дочку. Той набридає таке ставлення до себе і матері, і одного разу вона влаштовує бунт: надсилає всім жителям Землі на мобільний день їхньої смерті. Після цього дівчинка збігає з дому, залишаючи бога-батька в люті — він має намір розшукати її, поки та шукає власних апостолів…
Приємного перегляду!
