Вирощування полуниці в домашніх умовах

Вирощування полуниці в домашніх умовах. Полуниця, безсумнівно, є одним з найбільш часто вирощуваних плодових багаторічників на присадибних ділянках і ділянках. Нічого дивного в цьому немає – полуниця для багатьох людей – це “смак дитинства”, слабкість до якої вони залишаються, напевно, на все життя. А домашня полуниця, яку можна зібрати прямо з куща, смакує ще краще!

Як підготувати свою невелику плантацію полуниці? Які сорти вибрати й що потрібно знати про вирощування полуниці? Відповіді на ці та інші питання ви неодмінно знайдете нижче.

Як спланувати власне вирощування полуниці?

Переважна більшість полуниці — невисокі багаторічники, які добре вирощуються як у ґрунті, так і в контейнерах. Можна знайти плетистий або висячий сорт, який також плодоносить, але це цікаві з естетичної точки зору сорти, придатні для балконного або терасового вирощування і не підходять для плодових культур.

Загалом, вирощування полуниці не представляє особливої складності – з цим впорається навіть початківець ентузіаст цих маленьких червоних вітамінних бомб. Однак, плануючи вирощування, варто пам’ятати кілька моментів:

Щоб насолодитися пухкими й солодкими плодами, полуниця повинна рости на сонячному місці. Багаторічники, посаджені в тіні, дадуть дрібні кислі плоди,
найкращим ґрунтом для вирощування полуниці є багата гумусом, легка земля зі слабокислим pH (5,5-6,2). Тому перед посадкою варто перевірити pH ґрунту та переконатися в його належному значенні
варто звернути увагу на сусідні рослини – полуниця погано почуватиметься в оточенні кущів малини та ожини, а також у безпосередньому сусідстві з хрестоцвітими або огірками. Своєю чергою, посаджені поруч цибуля, цибуля-порей і часник допомагають захистити полуницю від сірої плісняви та інших грибкових захворювань.
Але посаджені поруч з полуницею бобові (горох, квасоля, боби) посилять ріст, збагативши ґрунт азотом.

Види розсади полуниці та термін її посадки

У нашій країні вирощують кілька десятків сортів полуниці. Відрізняються вони в першу чергу швидкістю росту і терміном збору врожаю, тому варто вибирати кілька сортів від раннього до пізнього плодоношення, щоб забезпечити збір врожаю на максимально довгий термін. Інший варіант – вибрати саджанці, які плодоносять двічі – на початку літа і пізньої осені.

Однак вибирати саджанці з надійних джерел однозначно варто. Найкраще купувати ті, що мають сертифікат, який гарантує якість саджанця та дає 100% впевненість щодо сорту. Також це гарантія того, що купуючи саджанець, ми отримаємо здорову та очищену від шкідників рослину.

Зараз у продажу є три види саджанців:

Кімнатна розсада – це вид розсади з добре розвиненою кореневою грудкою, їх можна висаджувати з березня по листопад, хоча найкращий час для цього виду розсади – серпень і вересень. У цей період у нас також найбільший вибір даного виду саджанців на ринку. Завдяки тому, що горщикова розсада продається разом із землею, ризик загибелі врожаю найменший. Цей вид розсади зазвичай добре приживається і вимагає найменшого догляду. Кімнатні саджанці зазвичай рясно плодоносять лише в наступному сезоні, хоча, якщо посадити навесні, вони можуть дати поодинокі плоди в кінці липня.
Зелений саджанець – саджанець, викопаний з плантації, зазвичай доступний восени та ранньою весною. Коренева система у них досить чутлива, тому висаджувати їх краще відразу після покупки, щоб коріння не засохли. Плодоносять вони також тільки в наступному сезоні. Зелену розсаду висаджують або восени – з вересня до перших заморозків, або з квітня по травень. Але висаджувати зелену розсаду рекомендується восени, щоб перший урожай можна було очікувати на початку наступного сезону.
Саджанці FRIGO – ці саджанці беруться з плантації в період спокою (взимку) і зберігаються в холодному приміщенні. Завдяки цьому можна очікувати врожаю навіть через 8 тижнів після посадки. Досі цей вид розсади використовувався в основному виробниками в контрольованому вирощуванні, але все частіше для домашнього вирощування обирають фріго-розсаду. Однак варто пам’ятати, що вони вимагають більш ретельного догляду і коштують набагато дорожче інших видів саджанців. Висаджуємо розсаду фріго з травня по червень, тому що тоді нам не загрожують заморозки. Але якщо ми вирішимо посадити їх у березні, то варто вкрити їх агротканиною, щоб вони не постраждали від березневих і квітневих заморозків.

Також слід пам’ятати про відповідні міжряддя – залежно від типу ґрунту, від якого безпосередньо залежить пишність висадженої рослини, а також враховуючи пишність і родючість конкретного сорту, найкраще висаджувати полуницю рядами через 50 див., висаджуючи розсаду в один ряд на відстані 15-35 см. Зазвичай на один квадратний метр припадає близько 10 саджанців.

Якщо плануємо посадку ранньою весною, то підготувати ґрунт варто восени, перекопавши її гноєм. Крім того, перед посадкою необхідно очистити землю від усіх бур’янів, тому що ручне прополювання полуниці досить трудомістка, а щільні пагони ще більше ускладнюють її.

Мульчування полуниці – чи варто?

У полуниці досить неглибока коренева система, яку легко пошкодити при прополюванні. Тому варто подумати про використання мульчуючого матеріалу, який запобіжить надмірному росту бур’янів і позбавить від необхідності ручного прополювання. Чим більше наша домашня плантація, тим більше варто подумати про мульчування.

Крім того, мульча збільшує аерацію посівів і значно покращує вологість повітря навколо рослин. Своєю чергою, в роки, коли переважає дощова погода, не даючи плодам торкатися землі, мульча перешкоджає утворенню плям гнилі, додатково захищаючи їх від негативного впливу бактерій і грибків.

Ми можемо вибрати агротканину, солому або кору – ці матеріали одночасно пригнічують ріст бур’янів і запобігають зараженню плодів.

Якщо ми вибираємо мульчу з натуральної соломи, найкраще вибрати житню або пшеничну солому – потім наріжте солому на шматки 10-20 см і розкладіть її досить густо і рівномірно в кінці цвітіння. Однак до того часу нам доведеться вручну прополювати бур’яни, які можуть з’явитися. Пам’ятайте, що після збору врожаю солому від мульчування необхідно прибрати – разом із листям полуниці.

Кора хвойних дерев діє дуже схоже на солому, і принципи її використання також схожі – це полегшується тим, що її не потрібно очищати після збирання. На жаль, вона дорожча за солому, тому що рекомендована кількість кори – 60 кг на 10 м2 вирощування, а також потрібно пам’ятати про додавання 3 кг сечовини на кожен кубічний метр мульчі.

Найпростішим методом мульчування є мульчування чорною агротканиною. По-перше, агротканину можна укласти перед посадкою, помістивши рослини в зроблені для цього надрізи. По-друге, чорний колір агроткані викликає нагрів ґрунту під ним, що прискорює укорінення та стимулює коріння краще засвоювати мікроелементи з ґрунту. По-третє, агротканина дозволяє волозі вільно проникати в ґрунт, але не дозволяє їй так легко випаровуватися – таким чином зменшується необхідність занадто частого поливу.

Догляд за посівами після збору врожаю

Збір соковитих і смачних плодів – не останнє заняття, яке чекає на виробника полуниці – незалежно від того, займає його плантація гектари посівів чи налічує лише десяток-другий кущів. Правильна обрізка, підживлення та обприскування дозволять нашій полуниці підготуватися до зими та пережити її неушкодженою.

До основних процедур догляду після збору врожаю відносяться:

Прополювання – якщо раніше використовувалася солом’яна мульча, її слід видалити та вирвати можливі бур’яни. Крім бур’янів, ми також видаляємо гнилі листя, залишки непридатних плодів і зростаючі пагони, щоб вони не послабили основну рослину. Якщо ми хочемо отримати нові саджанці, частину пагонів можна залишити до тих пір, поки вони не приживуться, а потім зрізати їх на початку осені й посадити на цільове місце. Якщо немає можливості видалити всю мульчу з соломи, можна змішати її з верхнім шаром землі між рядами полуниці. Солома, що залишилася в землі, розкладеться й удобрить ґрунт.

Видалення старого листя проводиться шляхом зрізання всіх багаторічників на висоту близько 5 см. Однак цю процедуру проводять переважно на дво- і трирічних рослинах. У полуниці, висадженої в цьому ж році, її не проводять, однак у випадку з полуницею 4 років і старше варто подумати про видалення всієї рослини та заміну її новою розсадою.

Післяжнивні підгодівлі – в період після збору врожаю особливо важливо підживити рослини азотом, калієм, фосфором, магнієм і кальцієм. Це сполуки, які полегшать рослинам утворення нових пагонів після обрізки та вплинуть на формування квіткових бруньок, що буде помітно в плодоношенні протягом наступного сезону. Для підгодівлі найкраще використовувати компост або мінеральні добрива. Якщо ви зупинитесь на другому варіанті, то варто вибрати спеціально складене екологічне добриво для полуниці – залежно від складу добрива можна використовувати з серпня по жовтень. Рекомендована доза вказана на упаковці, а також залежить від складу суміші. Також можна вибрати популярну азофоску – в цьому випадку достатньо дози 100 г на 1 м2, але пам’ятайте, що азотні добрива слід використовувати не пізніше кінця серпня. Розбризкування азотом у більш пізні терміни зайво стимулюватиме зростання рослини та ускладнить їй увійти в період спокою та належну зимівлю.

Тому безазотні мінеральні добрива будуть кращим вибором, коли мова йде про осіннє підживлення. Суміші без азоту, але багаті фосфором і калієм, підвищать морозостійкість полуниці й допоможуть їй краще підготуватися до періоду спокою і зимівлі. Найпопулярнішим добривом у цій групі є, безумовно, базальтове борошно, що містить велику кількість кремнезему, який зміцнює рослини та робить їх стійкими до загроз з боку патогенних мікроорганізмів. Перше підживлення базальтовим борошном слід проводити в дозі 1,5-3 кг на 10 м2, в наступні роки дозу можна зменшити до 200-300 грам на ту ж площу.

Хвороби та шкідники – як їх діагностувати та боротися?

Хоча полуниця досить проста у вирощуванні, вона не позбавлена хвороб і шкідників. Залежно від причини виникнення можна виділити кілька груп захворювань полуниці.

Хвороби полуниці, викликані грибками

Найбільшим союзником грибків і плісняви, що атакують полуницю, є висока вологість, часто викликана дощовими періодами, що тривають кілька днів. До найпоширеніших захворювань полуниці, викликаних грибками, відносяться:

Сіра гниль на полуниці – це підступний ворог. Зараження зазвичай відбувається в період цвітіння, але його вплив чітко видно лише в період збору врожаю, коли вже пізно для будь-яких контрзаходів. Хвороба вражає всі надземні частини рослини, але найчастіше уражаються квіти й плоди. Уражені частини квіток темніють і починають в’янути, а плодові бруньки буріють. Профілактика сірої плісняви в основному передбачає забезпечення належної вентиляції плантації шляхом висадки рослин на відповідній відстані. Також слід обмежити азотні добрива, надлишок яких сприяє поширенню цвілі. Ми також повинні пам’ятати про регулярне видалення старого листя та всіх квітів і плодів, які викликають сумніви. Вживати кашку з хвоща польового, або відвар цибулі варто використовувати до того, як рослини відцвітуть. Посаджені поруч цибуля, часник або цибуля-порей добре підійдуть для профілактики сірої гнилі В крайньому разі можна зважитися на хімічне обприскування, яке проводимо тричі – на початку, на піку і в кінці періоду цвітіння. Зараз на ринку представлено багато фунгіцидів, ефективних у боротьбі з сірою пліснявою полуниці.

Червона коренева гниль – розвитку грибка, що викликає це захворювання, в основному сприяє важкий, вологий і повільно прогрівається ґрунт. Спори цього гриба найімовірніше поширюються навесні та восени, коли ґрунт вологий і його температура 10-15°C. Уражені корені спочатку припиняють ріст, а потім починається процес загнивання бічних коренів і кінчиків головних коренів. Це призводить до того, що через деякий час коренева система складається з первинних коренів, які темніші за неуражені корені. Заражена рослина росте повільніше, а її листя дрібнішають і стають синюватими. Нарешті, найстаріші листки починають передчасно жовтіти й сохнути, а незабаром гине і вся рослина, що відбувається ще до того, як воно дає плоди. На жаль, грибок, що викликає це захворювання (Phytophthora fragariae), характеризується високою біологічною гнучкістю і легко виробляє нові мутації. Тому з ним важко боротися

Борошниста роса полуниці – ця хвороба вражає всі надземні частини рослини, але найбільше заражаються зазвичай листя і зелені плодові бруньки. Легко впізнати ознакою є білий, борошнистий наліт, видимий на верхній і нижній сторонах листя. Вираженість симптомів зазвичай залежить від погодних умов – чим вище вологість, тим помітніше симптоми хвороби. Щоб запобігти виникненню цього захворювання, перш за все, слід запобігати надмірній загущеності та бур’янам, обмежити азотні підживлення та вибирати здорові саджанці з сертифікованих насаджень. Також можна використовувати профілактичне обприскування в період цвітіння препаратами, що містять сполуки сірки. На жаль, при появі симптомів захворювання необхідно провести обприскування відповідним фунгіцидом. У разі виявлення борошнистої роси на полуниці це може бути Скорпіон 325 SC.

Вертицильоз – це захворювання вражає не тільки полуницю, але і багато культурні та декоративні рослини. Клітини грибка проникають через механічне пошкодження кореня або кореневих волосків, захоплюючи судинні пучки й порушуючи провідність. Найкраще цей гриб розвивається при температурі близько 20°C і високій вологості. Під час переважно дощового сезону хвороба може протікати безсимптомно, атакуючи з подвоєною силою в сухий сезон. В’янення листя починається з найстаріших, незабаром вражаючи всю рослину. Якщо ви виявили рослини, заражені вертицильозом, їх слід негайно видалити, щоб запобігти поширенню хвороби. Додатково рекомендується використовувати фунгіциди двічі на рік – навесні й восени.

Хвороби полуниці, викликані вірусами

Вірусні захворювання зустрічаються не так часто, як грибкові, але знати основні симптоми зараження варто. Найпоширенішою причиною їх виникнення та поширення є попелиця, тому знищувати її в зародку за допомогою інсектицидів варто до появи симптомів вірусного захворювання. Після виявлення будь-якого з наведених нижче симптомів заражену рослину слід негайно видалити з плантації та утилізувати. До найпоширеніших вірусних захворювань полуниці відносяться:

Зморшкуватість листя – симптоми цього захворювання можна помітити навіть на самих молодих листках, це знебарвлені плями, розташовані найчастіше вздовж жилок листа, а іноді й по всій його поверхні. Ці зміни кольору швидко піддаються некрозу, що впливає на форму зростаючого листя, нерівномірний ріст і зморшки. Заражені рослини ростуть набагато повільніше і дають менше плодів.
Жовті краї листя – зміни, спричинені інфекцією, набагато помітніші навесні та восени. У зараженої полуниці дрібніше листя і коротші черешки – особливо молоде листя. На краях листкових пластинок є хлоротичні зміни, краї яких чітко окреслені.
Плямиста плямистість листя – це вірус, який важко ідентифікувати, оскільки він не викликає чітких симптомів. Твердий діагноз можна отримати, виконавши біологічний тест. Найбільш сильно вражає рослини віком від чотирьох років, спричиняючи зниження врожайності та дрібніші плоди.

Шкідники полуниці

Начебто хвороб мало, полуницю часто атакують шкідники. До найпоширеніших, але непроханих гостей нашого домашнього вирощування відносяться:

Слимаки – це пошесть не тільки для полуничних культур. Останнім часом вони все більше сприяють знищенню не тільки на присадибних ділянках, а й на великих плантаціях. Найагресивнішими видами є равлики та слимаки – популярні «безпритульні» равлики. Вони можуть не тільки прокусити отвори в листі, але навіть з’їсти весь плід, аж до плодоніжки ! Крім того, вони ростуть настільки швидко, що виловлювати їх вручну не дуже допомагає. На великих плантаціях використовують хімічні відлякувачі равликів, але вони можуть бути дуже токсичними для навколишнього середовища.

Серед більш екологічних заходів сіль, безсумнівно, спрацює – посипана навколо грядок не дасть равликам принаймні до першого дощу. Однак його не можна використовувати занадто часто, оскільки є ризик засолення ґрунту. Ще один хороший спосіб – натуральна базальтове борошно, яка, крім того, що є хорошим і безпечним добривом, відлякує равликів. Використовується так само як і сіль, посипаючи нею розсаду навколо, а можна і всю рослину. Цю обробку слід повторити після дощу.

Суничний довгоносик — це крихітна комаха з роду довгоносиків, личинки якого підгризають коріння полуниці, а дорослі особини живляться листям і квітковими бруньками, викликаючи їх в’янення. Їх масовий напад призводить до в’янення та загибелі полуниці. Про життєдіяльність цих комах свідчать пошкодження черешків листя і кори на пагонах, а також дрібні неправильне обгризання країв листових пластинок. У разі нашестя цих диких мешканців єдиним виходом є інсектицидне обприскування після збору врожаю. Обприскування слід повторити двічі з інтервалом в 14 днів.

Нематоди, що атакують полуницю – ми розрізняємо два основних види, які харчуються полуницею – суничний червець і шкідливий кореневих. Перший живиться переважно надземною частиною рослини, висмоктуючи соки з молодого листя і бруньок, що спричиняє їх карликовість і численні деформації, що найлегше помітити під час цвітіння. Червяк, своєю чергою, харчується корінням, як правило, тканиною їх кори, що призводить до зникнення кореневих волосків, через що рослина гірше поглинає воду та поживні речовини з ґрунту. Обидві нематоди через мікропошкодження рослин сприяють бактеріальному та грибковому зараженню полуниці, створюючи ідеальні ворота інфекції.

У боротьбі з нематодами допоможуть відповідні обприскування після збору врожаю, а також використання ріпаку, гірчиці або чорнобривців як попередника. Однак в домашніх умовах це може бути складно, тому варто використовувати наявні в продажу цілком безпечні та натуральні біопрепарати, наприклад, П-Дракол або Екстракт пижма.

Вирощування власної полуниці в домашніх умовах принесе вам масу задоволення і радості. При невеликих зусиллях і часі, правильному плануванні всіх необхідних заходів з догляду, вже в другому вегетаційному сезоні ми зможемо насолоджуватися успішним урожаєм власної полуниці. Незалежно від того, плануємо ми всього 5 кущів або, можливо, 105, варто подбати про всі потреби цієї рослини, і вона неодмінно винагородить нас смачними й солодкими плодами.

Дивіться також: Чорна малина – ось що вам потрібно знати